Дозвілля людей радянської епохи було досить специфічним, бо в той час Комуністична партія наполягала на тому, щоб містяни відпочивали тільки з користю для держави. Саме тому вся молодь проводила свої вихідні в колгоспах: працюючи й відпочиваючи одночасно. Більше на kropyvnychanka.com.

Вечір у дворі, розмови на кухні та багато іншого

Чоловіки в вільний час розважалися у дворах – грали в карти, жінки дбали про домашній затишок, готували їжу. В той час ніхто навіть подумати не міг про торгові центри чи парки розваг.

Двір – це справжній символ радянської культури, там постійно проводили свій вільний час мешканці багатоповерхівок. Біля кожної лавочки стояв стіл, за ним збиралися поціновувачі доміно, карт.

За цими посиденьками всі пили пиво, курили. Інтелігенція грала в шахи, шашки. Діти на канікулах від ранку і до вечора сиділи у дворах, грали у квача, хованки.

Заміжні жінки практично не відвідували двори. У них був свій відпочинок – посиденьки на кухні, за умови, що всі побутові справи зроблені. Господиня повинна приготувати їжу на всю сім’ю, випрати всі речі, прибрати квартиру і тільки після можна відпочивати.

Найчастіше сусідки збиралися на кухні за чашечкою чаю й обговорювали всі новини у дворі: хто з ким почав зустрічатися, або хто кого зраджує. У вільний час займалися рукоділлям, яке було популярнім з часів СРСР.

Стосовно відпочинку студентів

Студенти самі полюбляли організовувати цікаві творчі вечори, театральні постановки, на них були танці. Крім того, був ще так званий «трудовий відпочинок», який масово популяризувала влада.

Учні їздили працювати до колгоспів, на будівництво, обробляли садові плантації й при цьому називали це «дозвіллям». Варто зазначити, що відмовитися від такої роботи-відпочинку учні не мали права, адже їх тоді могли через таке виключити із навчального закладу й не видати диплом чи атестат.

В СРСР практично вся молодь цікавилася фототехнікою, для деяких це був цілий спосіб життя. Часто в когось вдома збиралися компанії, запрошували фотографа і робили фото на згадку. Так, щоб отримати чорно-біле фото, недостатньо було натиснути кнопку фотоапарата. Це була низка складних процедур: з фотоапарата витягували плівку, поміщали її в спеціальний бачок, заливали проявником, потім закріплювачем, просушували. 

Ресторан, або посиденьки перед телевізором

Тільки на початку 90-х років в Кіровограді (тепер Кропивницькому) почав розвиватися ресторанний бізнес. Містяни почали активно приходити в ресторани, буфети, столову. Найпопулярнішим на той час був заклад «Відпочинок». В ньому збиралися люди різних класів. Еліта могла дозволити собі келих червоного та смачні делікатеси на той час. А прості містяни замовляли недорогу вечерю.

Місцевий мешканець Кропивницького Володимир Гиляровський розповідає, що в ті часи з друзями могли собі дозволити посидіти в ресторані кожні вихідні. Чоловічий набір їжі та випивки коштував 10 рублів, це при тому, що зарплата була 250 рублів в місяць.

Хто не мав грошей, бажання відвідувати ресторани, сиділи вдома перед телевізором. Тоді по телевізору можна було подивитися новини, цікаві передачі, серіали. Часто показували концерти й балет. Була популярною і програма про будні радянської армії.

Вже ближче до 1980-х років почали показувати перші іноземні серіали «Рабиня Ізаура», «Багаті також плачуть». Тоді на вулицях було дуже мало людей, бо всі завмирали біля екранів чорно-білих телевізорів. Були й кольорові, але дозволити їх собі могли тільки багачі.

Традиція дивитися перед сном плівкові казки в СРСР існувала в кожній родині. Тому кожного вечора в сім’ї, де були діти на стіні розгортали «кінозал». Для цього брали біле простирадло вішали його на стіну, закривали штори, вимикали світло – на екрані з’являлися кольорові картинки, які озвучувала в голос мама.

Містяни ніколи не забували приділяти час родині. На свята або у вихідні батьки брали дітей та йшли з ними до магазину, щоб поїсти славнозвісний пломбір. Феномен цього морозива в тому, що воно дуже відрізнялося своїм смаком від інших солодощів, які були доступними в СРСР.

Причому його їли навіть взимку, люди шикувалися в довгу чергу, щоб скуштувати хрумкий стаканчик із пломбіром і воду з сиропом.