Життя подарувало Анастасії та Владу великий подарунок. Вони стали батьками одразу чотирьох дівчат-близнят. Коли у пари народилися донечки, Анастасії було 22 роки, Владиславу – 26 років.
Молоді батьки відразу почали чудово справлятися зі своїми батьківськими обов’язками і будувати далекоглядні плани на виховання дітей. Не зважаючи на те, що їм видалося велике як психологічне, так і фізичне навантаження, вони найщасливіші батьки. Про те, як живе сім’я, про що мріє, читайте далі в статті на kropyvnychanka.com.
Важко, чи ні виховувати 4 дітей?
Вікторія, Єлизавета, Мілана і Діана вже досить дорослі. У 2022 році їм виповнилося 3 роки. Не дивлячись на те, що дівчата, здається на перший погляд, всі однакові, бо дуже схожі одна на одну, для мами і тата вони різні особистості.
Анастасія говорить, що вони різні, починаючи від зовнішності і закінчуючи характерами, голосом, поведінкою. Для людей вони однакові, але для батьків зовсім не схожі одна на одну. Вони не запам’ятовують, де в кого родимка, бо і так все зрозуміло. Анастасія нічого схожого в доньок не бачить, єдине тільки те, що в них тече однакова кров.
Кожного місяця у сестричок з’являються нові риси характеру, іноді батьки і самі не знають, чого чекати від дівчат. Діана найспокійніша серед всіх, але після року вона почала битися. Вікторія більш мамина дівчинка, дуже часто плаче і постійно потребує, щоб мама брала її на руки.
Яким видався початок війни для Валіхновських?
На початку лютого малечу відправили до дитячого садочку, проте це тривало до 24 лютого 2022 року. Той день став фатальним для всіх жителів України. Для збереження дітей сім’я переїхала до Польщі, але влітку вони повернулися знову до України, через поганий клімат в Польщі.
Вони жили в гарних умовах, діти почали ходити в садок, усі допомагали безкоштовно, але дівчата почали серйозно хворіти. За період перебування в Польщі вони потрапили до лікарні, щомісяця приймали антибіотики. Здоров’я дітей – це перше, що змусило батьків виїхати. Спочатку було дуже важко, вони не могли піти на роботу, бо ніхто не допомагав з дітьми. Всі обов’язки виконували вдвох.
В рідному місті було набагато легше, бо батьки поряд. Коли в місті лунає повітряна тривога, під час обіднього сну, вся сім’я біжить збирати дітей до садочка. Дівчата не люблять в укритті спати. Добре, що бігати недалеко, бо дитячий садок розташований біля будинку.
Розвиток в рідному місті
У 2021 році держава подарувала родині велику, чотирьохкімнатну квартиру. У 2022 почали в ній робити ремонт. Поки тривали роботи по облаштуванні власного житла, Валіхновські орендували 2-кімнатну квартиру.
До народження доньок Владислав працював рятувальником. У вільний час від роботи він допомагав дружині з дітьми. Проти того, що виховувати 4 дітей важко, батьки дуже раді, що їм доля подарувала таку можливість.
Настя говорить, що досить часто інші мами запитують в неї, як родина справляється зі всіма. Проте молоді батьки просто звикли. Діти підросли, фізичне навантаження значно зменшилося. Саме настав той час, коли потрібно зайнятися майбутнім. За кілька тижнів до початку війни чоловік Насті відкрив власну волейбольну школу. Після повернення сім’ї з Польщі розпочалися заняття з дітьми-переселенцями.
Владислав і інші тренери навчають дітей безкоштовно, шукають різних спонсорів. Їх мета – подарувати вимушеним переселенцям гарне дитинство. Раніше до народження доньок Владислав координував проєкт «Активний парк» у місті. В рамках ініціативи його було відкрито майданчики, на яких встановили 5 тренажерів, де видатні спортсмени показують дітям і дорослим, як правильно виконувати вправи.
Власна справа взяла досить непоганий старт. Владислав та Анастасія дуже раді, що приносять користь дітям, які потребують допомоги.
