Олександрія – затишне місто, яке знаходиться в годині їзди від Кропивницького. Саме 15 квітня тут прогриміли страшні звуки розриву ракет на аеродромі. В той час на службі було декілька чоловік особового складу- всі загинули. Серед загиблих Денис Карпенко якому було 25 років. Детальніше на kropyvnychanka.
Його бабуся Віра Вовк до сих пір не може повірити в те, що її внука немає. Жінка зробила дуже великий крок до перемоги – допомогла ЗСУ. Про це повідомляє «Суспільне».
Як починалась кар’єра Дениса Карпенко
Бабуся згадує, як за шість днів до загибелі, Денис одружився. Саме 9 квітня він розписався зі своєю жінкою Катериною. Віра розповідає і про те, що напередодні обстрілу в неї на серці було дуже тривожно. Всю ніч вона не спала, а на ранок сповістили, що внука більше немає в живих.
Обстріл ракетами відбувся вночі, але Дениса знайшли під ранок. Віра ніколи в житті не зітре з пам’яті той зловісний ранок, коли поступив дзвінок, і сім’ї сповістили, що Денис загинув. Пройшло декілька місяців, але сім’я не може відійти від смерті чоловіка.
Батько чоловіка також військовий, мати працює в військовій частині. Хлопець з самого дитинства приміряв форму тата. Закінчив Криворізький коледж Національного авіаційного університету. Служив в Калинівці, потім перевели до Олександрії, тут отримав звання лейтенанта.
Бог не вберіг Дениса
Бабуся постійно згадує, як внук обожнював ділитися з нею секретами, про роботу взагалі мало говорив. Поховали воїна на військовому кладовищі, добиратись до могили далеко, але кожен день туди їздить мати та дружина.
Вчинок бабусі заслуговує вищої похвали
Жінка з 2014 року активно допомогає нашим військовим. Через волонтерів вона передає на передову харчі. Віра має свій невеликий огород, на ньому вирощує цибулю, картоплю, кріп та багато інших овочів.
Крім цього, домашню випічку, ковбаси, коржики, салати вона передає хлопцям через волонтерів. На здоров’я жінка не скаржиться, говорить, що основна її ціль – перемога. Тому вона допомогала і буде продовжувати робити благородні та корисні справи. Бабуся каже, що їй нічого не жаль для наших відважних солдатів.
Після смерті онука, на 9-й день Віра вирішила віддати волонтерам гроші, які збирала йому на весільний подарунок. Яку саме суму передала – не повідомила. Сказала тільки, що гроші допоможуть врятувати чиєсь життя.
Зі слів Віри, її вклад в армію невеликий, можливо навіть крапля в морі, але якщо ще декілька людей зможуть докласти гроші, то волонтери матимуть можливість купити хлопцям той самий тепловізор, чи іншу важливу амуніцію. Бабуся була ладна навіть свого онука відпустити на передову, але точно не була готова до того, що його вб’ють на робочому місці на аеродромі рідного міста.
В наш час багато таких людей як пані Віра, кожен кропивничанин несе велику користь, докладаючи зусиль до перемоги України. Кропивницькі волонтери розказують про те, що багато людей, особливо ті, хто втрачає рідних людей на війні, дають великі кошти на придбання амуніції солдатам.
