Народні кіровоградські прикраси – плетені дукачі

Array

В наш час існує багато прикрас, які одягали жінки ХХ століття. Для дівчат на той час весільний дукач був однією з найромантичніших прикрас. Весільні дукачі постійно використовували на Кіровоградщиніі. Варто зазначити, повідомляє сайт kropyvnychanka що ці прикраси до нашого часу збереглись в ідеальному стані і не потребують реставрації. 

Яким був дукач

На Кіровоградщині весільний дукач мав ще одну назву – «плетений». Так його назвали саме через особливість банта, здається, що він плетений з лози. Банти дукачів оздоблювали для краси різнокольоровим склом, квітками. Обов’язково повинен бути присутній елемент декору – серце. Часто майстри робили акцент саме на ньому, додатково розміщуючи серце на місці квіточок. Тобто бант був складений таким чином, щоб утворився образ переплетених сердець. 

Як правило для виготовлення таких прикрас використовували грановане скло. Золотарі їздили до Києва, що купити скло для роботи. Скло було гарної якості чимось нагадувало коштовне каміння. На сонці дуже гарно переливалось. 

Вважається, що бант  є одним з найдавніших типів прикраси. Місцеві золотарі Кіровоградщини говорили про нього, як про «стару роботу». Краєзнавці говорять про те, що на початку ХХ століття старий тип дукача майже зник з використання місцевими жіноками і його практично не носили. Проте фотографії і аналіз матеріалу який реєстрував археолог Юрій Коваленко дає підстави стверджувати, що дукач все ж таки довгий час був в пошані. Місцеві модниці активно його носили у 20-ті роки ХХ століття. 

Символ закладений в прикрасу

Жінки одягали дукач не тільки в честь весілля. Їх носили, як незаміжні дівчата, так і заміжні жінки. Вважалося, що дукач символізував собою «жіноче щастя». Якщо його одягала незаміжня дівчина, то це означало, що вона вийде вдало заміж. Для заміжніх жінок – мати щастя в шлюбі. Простіше кажучи  – «сильно кохати і бути коханою». 

Опис прикраси з музею

Справжньою історичною знахідкою є дукач, який у свій час зберігся в одному музеї колишнього міста Новогеоргіївськ Кіровоградської області. Описи про цю прикрасу ніде не зустрічались. Замальовку дукача у 80-х роках ХХ століття зробила людина, яка працювала в цьому музеї.

За формою бант прикраси – класичний «плетений», до нього прикріплений медальйон – карбованець Російської імперії Петра І. Унікальність цієї знахідки полягає в тому, що її бант, на відміну від прикрас, що носили на Кіровоградщині, прикрашений не квітами, скельцями, сердечками, а Георгіївським хрестом.

Можна припустити, що бант зробив професійний майстер спеціально для весілля під індивідуальне замовлення. По краях банта гарними літерами написані ініціали нареченої та нареченого. В центрі прикраси розміщений Георгіївський хрест. Судячи з цього можна припустити, що чоловік був георгіївським кавалером та служив в артилерійських військах.

Факт підтверджує те, що дукач належав георгіївському кавалеру?

Цю версію підтверджує і той факт, що Новогеоргіївськ, де знайшли дукач у 1820 році був зарахований до складу орденського Кірасирського полку. У 1865 році – за свідченнями Лаврентія Похилевича, він відносився до військових поселень Херсонської губернії. 

Чому міста більше не існує?

У 1961 році під час будування Кременчуцької ГЕС місто затопило, а населення евакуювали. Від міста залишилося кілька вулиць розташованих у південній частині села Нагірне Кіровоградської області. 

Як дукач допомогав людям вижити

Під час голодомору, Другої світової війни дукачі в якості цінного металу масово здавали люди. Крім того, їх переплавляли та обмінювали на їжу. За спогадами уроженки с. Онуфріївка Кіровоградської області Щепак Тетяни Іванівни (1918 року народження) ці прикраси допомогли пережити голод і війну. 

На сьогоднішній день дукач як історичне джерело повернуто із небуття. Зараз це своєрідна печатка, яка засвідчує «українство».