Кожна країна має свій національний одяг, в якому чітко відображається культура, стиль, прагнення до цінностей. В цьому сенсі наший національний костюм є багатостороннім. Його образ унікальний і проявляє душу українського народу, любов до яскравих кольорів. Більше на kropyvnychanka.com.

Вишивка – душа української нації

Про неї написано багато віршів, пісень, легенд. Кожна вишивка на вишиванці несе в собі сакральне значення. Наші предки вірили в те, що вишиванка – це сильний оберіг.

Майстрині, які займалися пошиттям речей працювали дуже тяжко, бо потрібно було багато енергії вкласти в створення кожного елементу. Крім того, важливо було себе показати з найкращої сторони. Вишиванки робили в кожному місті України з різним орнаментом. Все залежало від призначення.

Багато століть дівчата та модниці збиралися на вечорниці у однієї з літніх жінок вдома і починали прясти, вишивати. Такі вечорниці ставали щоденною працею.

Риси вбрання українців

Найчастіше одяг мав простий фасон, у якому поєднували красу і практичність. Його оздоблювали яскравими декоративними елементами. Використовували для пошиття виключно натуральні тканини. Вбрання завжди гармонійно доповнювали оригінальними аксесуарами.

Є низка відмінностей між чоловічим костюмом, і жіночим. В пошитті чоловічого одягу використовували найчастіше геометричні орнаменти, які символізували мужність, сміливість. Жіночий одяг прикрашали витонченими візерунками зі складними лініями. Для дітей вбрання розшивали простими орнаментами.

Одяг чоловіків і жінок

Основним елементом чоловічого гардероба була сорочка. Її шили з грубого полотна, обов’язково повинен бути вишитий комірець. Доповненням слугували широкі льняні штани, шаровари. До речі у кожному регіоні елементи вишивки відрізнялися між собою. Так чоловіки центральної України одягали трішки завужені штани.

В доповнення одягали пояс на ньому повинен бути спеціальний візерунок.

У жінки в гардеробі повинна бути сорочка. Вона була значно довша, ніж у чоловіків. На горловині, рукавах, манжетах завжди робили вишивку. Залежно від призначення такі сорочки шили з білого м’якого чи грубого полотна. На свята використовували дорогу тканину, для домашнього вжитку – дешеву.

Кожна заміжня жінка повинна одягати зверху сорочки жупан. Найчастіше його виготовляли з цупкої тканини. В середину жупана клали шерсть вівці (зимовий варіант). На низ одягали поневу – довгу, строкату спідницю, поверх йшов вишитий фартух.

Кропивницька майстерня автентичного одягу

Кропивницька етнолабораторія «Баба Єлька» дає змогу містянам замовити собі репліку старовинного українського одягу. В лабораторії говорять про те, що дуже великий попит на такі речі, бо вже за одягом стоїть велика черга замовників.

Ідея проєкту виникла давно, але виготовлення одягу коштує дорого, потрібно шукати тканину, і головне знайти гарну майстриню. Завдяки спонсорам вдалося відкрити відділ з пошиття речей.

Під час експедицій по селах і містах Кіровоградської області Світлана одна з засновниць лабораторії та її колеги постійно знаходили старовинні фото, на яких було зображено вбрання людей з Кіровоградської області в різні роки.

Світлана розповіла, що спочатку було незрозуміло, чому велика відмінність між тим образом, який на фото, і справжнім вбранням українців. Потім стало зрозуміло, що українську культуру хотіли постійно принизити, переконати у тому, що в ній немає нічого. Тому жінкам захотілося відтворити справжній одяг, щоб люди мали змогу подивитися на нього. Жінка вважає, що найкраще це можна зробити на власному прикладі.

В етнолабораторії вже знайшли художника, майстриню для пошиття одягу. Говорять, що втілювати бажання в реальність дуже складно.  Проблема в тому, що старі люди під час експедицій розповідають, який був раніше одяг, але слів замало, бо знайти подібний одяг дуже тяжко. Тому коли в музей «Баба Єлька» потрапляє, наприклад, спідниця, її завжди оглядають до найменшої деталі.

В планах у «Баба Єлька» – коли буде зроблена велика кількість замовлень, зробити модний показ,  щоб люди, які робили у них замовлення на пошиття одягу змогли самостійно пройтись по подіуму, показати кропивничанам яке насправді гарне наше національне вбрання.