Антоніна Червінська відома на Кіровоградщині своїм чарівним голосом. Жінка говорить, що її життя – це пісні й сцена, а родина – великий, творчий колектив академічного театру «Зоряни» Кіровоградської обласної філармонії. Вона не являє життя без виступів, співів. Більше на kropyvnychanka.com.
Перші кроки на великій сцені
Для кропивничан вона стала народним співочим соловейком, для України – знаковим символом. Ця жінка присвятила сцені 55 років свого життя, родиною обрала колектив «Зоряни». Антоніна кавалер Орденів княгині Ольги, Святого Володимира, художня керівниця «Зорян». Вона зробила великий внесок в музичну культуру Кіровоградщини й зокрема всієї України.
Народилася Антоніна 26 серпня 1945 року в невеликому селі Іванківці, що на Житомирщині. З дитинства вона мала хист до музики. Дівчинці дуже подобалося, як співали батьки, сільські люди. Мати Антоніни працювала на буряках і дівчинка не лягала спати, чекала поки вона прийде з роботи, щоб разом з нею заспівати.
Закінчивши школу в рідному селі, вона приїхала навчатися в Кіровоградське музичне училище. Відтоді й розпочалася її кар’єра зірки на теренах Кіровоградщини, яка стала другою рідною домівкою.
Завдяки гарному голосу, харизмі, її помітили художні керівники Поліського ансамблю «Льонок». У 1966 році молода жінка стала солісткою ансамблю. Через 3 роки Антоніна переходить до іншого ансамблю народного танцю «Ятрань».
Антоніна одна з засновників академічного театру «Зоряни». Жінка у своєму інтерв’ю згадує, як вони з Іваном Олефіренком розробляли план створення колективу “Зоряни”. Ідею започаткування подав Іван Павлович, чоловік поважав Антоніну, і бачив її в майбутньому на великій світовій сцені. Тому вирішив створити на базі філармонії колектив, в якому Антоніна буде солісткою.
На той час вона ще працювала у колективі «Барвінок». Іван прийшов до Антоніни на роботу і сказав про свій план, вона спочатку відмовлялася покидати «Барвінок» і переходити у свій новостворений колектив. Івану Павловичу вдалося її вмовити.
Коли Антоніна все ж перейшла до академічного театру у 1983 році, то зіштовхнулася з труднощами, бо прийшлося збирати музикантів, створювати костюми. Щоб відкрити колектив “Зоряни” звернулися до народного ансамблю «Ятрань» з проханням, щоб вони дали кілька своїх музикантів для розвитку.
У 1997 році “Зоряни” очолив Микола Кравченко. Музикантів “Ятрань” віддали, і почали запрошувати нових талановитих людей з різних міст України.
Кравченку вдалося створити колектив, який гастролював Європою, вигравав перші місця в різних конкурсах, представляв Україну в усьому світі.
Село в душі
Антоніна побувала в різних країнах світу разом з «Зорянами», але найкращою вважає сільську сцену. Вона обожнює виступати в сільських будинках культури. Антоніна розповідає, що для неї велика честь співати для сільських жінок, які наряджають найгарнішу хустку і приходять в будинок культури на її виступи.
Сільська сцена для Антоніни Червінської – це рідне. Жінка згадала, як вона разом зі своїм колективом виходила на найбільшу сцену у світі, яка знаходиться в Нью-Йорку, в залі було кілька тисяч глядачів. Концерт пройшов успішно, але не як вдома. Найтепліше приймання, як в сільських громадах.
Антоніна призналася, що дуже часто плаче на сцені разом з глядачами, бо кожна пісня – це емоція, життя і щоб її гарно виконати, потрібно пережити.
Для Антоніни та колективу велика честь відвідувати найвідоміші зали світу, співати для людей різних націй. Жінка вважає, що люди багатьох країн саме завдяки колективу «Зоряни» дізналися, про місто Кропивницький, що в ньому є талановиті люди з гарними голосами.
Антоніна вважає, що артист який не наважується вийти на велику сцену, не хоче працювати, може втратити все. Немає нічого кращого, ніж бачити в залі людей, чути їх оплески, пишатися тим, що вони прийшли підтримати. В цьому і є весь сенс життя відомих людей.
