У далекому минулому було багато жіночих робіт, які спричиняли каліцтва і розвиток страшних хвороб. Незважаючи на ризик, жінки йшли і працювали, бо потрібно було годувати велику сім’ю і хоча б якось розвиватися в кар’єрному плані. Більше на kropyvnychanka.com.
Покоївка
Покоївка мала певні обов’язки, причому їх було багато: винести нічні горщики після гостей, застелити ліжка, подати сніданок, обід, вечерю. Процедура була не з легких, бо всю їжу ставили на великі і тяжкі металеві підноси. Крім того, кожного ранку потрібно було драїти камінні решітки, підмітати і багато іншого.
Але найскладнішим завданням було натирати підлогу воском до блиску. Для того, аби гарно натерти підлогу потрібно стати на коліна і стояти в такому положенні годинами. Це провокувало хронічне запалення колінних чашечок, суглобів, були такі випадки, що в жінок відказували ноги.
Праля
До того часу, поки винайшли пральну машину прання було чи не найгіршим заняттям. Платили копійки, а працювали важко. У прачок була постійна проблема – тріскала шкіра на руках, нігті роз’їдала вода. Щоб віджати порцію випраних речей або постільної білизни, потрібно мати силу в руках – інакше нічого не зробити. Пралі страждали від захворювань суглобів зап’ястя.
Стояння цілими днями в положенні букви «Г» викликало зміщення хребців. Мокра білизна важила більше сухої, багато жінок хворіли міжхребцевою грижею. Опущення матки було також не рідкістю.
Доглядальниця
Найчастіше доглядальниць наймали коли в будинку була паралізована або літня ослаблена людина, важко хворі. Вимоги до роботи були занадто високими. Нерідко жінки підривали спину. Крім того, в 19 столітті лютував туберкульоз, яким нещасні працівниці заражалися і навіть не підозрювали про це.
Швачка
Така робота низько оплачувалася, і щоб отримати якомога більше грошей жінкам приходилось працювати з ранку до пізньої ночі, годинами сидячи в одному положенні, з нагнутою головою. В результаті: застій крові в тазу, зміщення хребців. Крім того, велика напруга очей під час роботи провокувала стрімке погіршення зору. Молоді жінки швидко сліпли.
Нянька
Няні були зайняті дітьми цілодобово, в давнину кожна сім’я мала по 5-8 дітей. Жінкам доводилося розриватися, потрібно було оглянути одяг кожної дитини, одягти, дати їжу, погратися. Сну не було ніякого, тому постійний недосип викликав проблеми з нервовою системою.
Часи СРСР
В роки СРСР ринок праці змінився. Перелік професій значно збільшився. Крім того, жінки працювали практично в усіх областях: будівельниками, машиністами, вантажниками. Варто згадати найпрестижніші і високооплачувані.
Культурна інтелігенція
Заробітна плата могла бути різною. Заробіток артистів, композиторів, письменників вирішував не тип творчості, якою вони займалися, а ступінь популярності. Найпопулярнішим місцем для роботи був Кіровоградський ляльковий театр. Там була велика потреба в швачках, прибиральницях та інших. Початкова ставка в цьому театрі була від 100 рублів.
Працю маловідомих письменників також не високо оцінювали. Натомість артисти і відомі музиканти проводили концерти, творчі вечори, виступали на запрошення і отримували гроші. А відомі письменники здобували високі гонорари за свої твори.
Керівник середньої ланки
Найчастіше жінки обіймали посади керівних ланок тільки у торгівлі або системі дошкільної освіти. Але й тут, якщо була можливість призначити на посаду «керівника магазину» чоловіка, то її не пропускали.
Вважалося, що жінка менш амбітна – вона повинна займатися виключно справами сім’ї, а не будувати кар’єру.
Робітниці заводу
У Радянські часи на Кіровоградських заводах: «Червона зірка», «Цукровий завод», працювало багато жінок, тут їх була приблизно половина, а можливо і більше.
Робота на верстаті важка, жінки знали на що йшли, але спокушала висока зарплата, яка була вища ніж у молодих інженерів. Все залежало від розряду робітниці, кількості відпрацьованих років.
У Радянські часи здобувати вищу освіту було не вигідно з тактичної точки зору – за ті ж 6 років, які витрачались на навчання, робітниця могла здобути високий розряд на заводі і добре заробляти.
Цікаво, що в СРСР люди, які працювали на харчовій промисловості мали меншу зарплату, ніж жінки, які, наприклад працювали в машинобудівництві.
Інженери
У СРСР була велика кількість НДІ конструкторських бюро, куди завжди потрібні інженери з вищою освітою. Отримували молоді жінки, які витратили 6 років на навчання в університеті не більше 100 рублів на місяць. Для того, щоб покращувати кар’єру, потрібно було податися в науку – здобути науковий ступінь та робити важливі відкриття.
Лікарі
Лікар в СРСР була більше жіночою професією. Вона вважалася дуже поважною та престижною, хоча і платили не багато. В Кіровограді багато випускниць із медичного коледжу І.Є Мухіна спочатку проходили практику в міській лікарні, і потім розпочинали повноцінно працювати.
Лікарям-початківцям платили від 150 рублів, і часто було так, що медсестри брали на себе дві зайві зміни, аби заробити більше.
Вчителі
Друга по престижності після лікаря професія в якій працювало багато жінок. Шкільні викладачі отримували трішки менше інженерів і лікарів. Зате вони мали можливість давати додаткові приватні уроки.
Офіційно заробляти в СРСР було складно (умови для тих, хто працював за сумісництвом, були поганими), проте неофіційні приватні заняття з учнями давали можливість отримувати великі гроші.
Перукарі
Приблизно так само працювали і перукарі. Вони отримували невеликі гроші за роботу, проте практично всі запрошували клієнтів додому.
Основною задачею такого спеціаліста було знайти собі постійних клієнтів, які будуть користуватися послугами хоча б раз в місяць.
Продавці
Жінка-продавець – це найпоширеніший образ Радянського Союзу. І хоча про них тоді складали багато анекдотів, зображували нахабними, грубими, до них все одно ставилися з повагою. Адже через продавчиню проходили усі дефіцитні та делікатесні продукти. Вона не стояла в черзі, могла відкласти все необхідне для себе і своєї сім’ї, а інколи – і своїм друзям.
Заробіток у продавчинь був не великим, але ж вони мали змогу брати додому продукти харчування.
Кропивничанка Світлана Макарівна згадує, як у 1980 році вона працювала в місцевому продуктовому магазині «Росинка». Жінка говорить про те, що зарплату отримувала вчасно, але маленьку. Тих грошей було недостатньо, щоб прогодувати трьох дітей і стару матір. Тому жінка часто не брала зарплату, а набирала продукти.
Особливо діти любили згущене молоко, та цукерки «Метеорит». Вони тоді були в дефіциті, але завдяки тому, що жінка працювала в магазині, вона раз в тиждень приносила дітям такі смаколики.
Громадське харчування
Сюди можна віднести такі професії як: кухар, посудомийка. В СРСР на кухні були виключно жінки. Вважалося, що приготування смачної їжі – це прямий обов’язок жінки.
Були і такі жінки, які влаштовувалися в столову працювати вантажниками. В їх обов’язки входило носити важкі ящики з овочами, фруктами. Найчастіше таку справу обирали кремезні з гарним здоров’ям жінки.
Будівельники
Ще один з найчастіших образів радянських часів – жінка-маляр. Насправді у будівництві працювала велика кількість жінок, і практично завжди вони виконували оздоблення приміщення. Така праця не є тяжкою, тому платили жінкам тут досить мало до 100 рублів. З цієї причини чоловіки сюди не йшли працювати.
Бухгалтерія
В обліковій справі, архівах, на заводах в бухгалтерії працювали виключно жінки. Спочатку для праці з документами і калькулятором потрібно було закінчити навчання і отримати професію бухгалтера. Крім того, в банках, заводах проводили співбесіди з майбутніми працівниками. Виходячи з цього приймалось рішення підходить працівниця, чи ні.
