Бабусині обереги: їх види та роль в житті

З давніх давен наші бабусі мали спеціальні обереги, які захищали домівку від зла. Деякі традиції переходили з покоління в покоління і люди в наш час користуються ними. В цій статті на сайті kropyvnychanka.com, поговоримо про те, які обереги використовували на Кіровоградщині найчастіше.

Вишиванка

Наші пращури вишивали для себе сорочки, які були цінні для них. Вони передавали цей родовий символ з покоління в покоління. На вишиванці було досить багато символів і кожен з них мав своє сокровенне значення, захищав людину від неприємностей і злих людей.

Процес вишивання супроводжували співами і ритуалами. Були певні дні для вишивання: найкращим був четвер вишиті кофтини в цей день вважали сильним оберегом, який захищає свого власника від зла і дає довге і щасливе життя. 

Вишиванку також робили на весілля, вона відрізнялися від тих, які одягали на свята. Таку сорочку берегли все життя одягали тільки на найважливіші події, наприклад хрестини, весілля дітей. Досить часто весільні вишиванки переходили в “спадок” дочці чи онуці.

Витинанка

Вона була не лише вишитою картинкою, яка прикрашала оселю, але й потужним оберегом. ЇЇ робили у вигляді хреста (повинна висіти біля дитячої колиски, щоб захистити малечу від злих сил). Витинанками прикрашали божники, використовували замість штори на вікна.

Рушники

З давніх давен вони вважалися найсильнішим оберегом дому і всієї родини. Він супроводжував усі знакові події: хрещення, зустрічі чи проводи гостей, похорони. Так само як і вишиванку рушники передавали з одного покоління в інше.

Кожна господиня розвішувала на покуті, над вікнами, на стінах рушники. Нанесений на них орнамент мав своє значення. Найчастіше, коли рушник вишивали для кращого зв’язку з природою, то на ньому зображали звірів, птахів, листя дерев. Коли потрібно було встановити зв’язок з Всесвітом – символи землі, води.

По рушнику можна було судити майстерність господині. Вона повинна була вишивати його самостійно.

Одяг

Наші пращури часто оздоблювали свій одяг різною вишивкою. Наприклад, колись на сорочці вишивку наносили тільки на комірі, подолі, манжетах. Таким чином, захищали себе від зла та поганого ока. Оберегом для чоловіків був навіть пасок, який використовували не лише для утримання штанів на тілі, він оберігав чоловіка від усього злого та ворожого.

Для жінок сильним оберегом був вінок, який робили з 12 трав. Хустка не менш сильний оберіг, на її краях робили вишивку в формі тонкої полоски.

Обручки

Вони символізували кохання, єднання чоловіка і жінки. На них не мало бути узорів, випуклих ліній – тільки тоді життя подружжя буде щасливим та скінчиться тільки смертю когось із подружжя. 

Коли дівчина бажала якомога скоріше вийти заміж, то на весіллі, де вона була за гостю, мала торкнутися обручки молодої чи молодого, тоді її власне весілля було скоро. Крім того, обручкою часто лікували недуги. Клали її до води, і тою водою хворий повинен умити обличчя.

Хрест

Ще задовго до поширення християнства люди носили натільні хрестики, які зберігали людину від нападу нечисті. Христами наші предки любили прикрашати посуд. Наприклад, глечики з хрестами робили в першу суботу Великоднього посту і це для того, щоб вона служила оберегом.

У глечиках завжди зберігали свячену воду, крім того, вважалося, що якщо в глечик налити молока і зберігати там його, то це збереже корову від наврочень.

Коли почало розвиватися та поширюватися християнство, хрест став атрибутом релігії та її захисту віруючих людей. 

Хрести почали ставити на узліссі, обабіч дороги.

Хрест супроводжував людей з самого дитинства його одягали новонародженим під час хрещення.

Рослинні обереги

В давні часи люли свято вірили у магічну силу і цілющі якості квітів, трав. Їх використовували не тільки для лікування тяжких хвороб, але й в якості оберегу від злих сил. Полинь використовували найчастіше бо вважалося, що його бояться злі русалки, які часто нападали на оселі людей. Його вплітали в вінок а також носили на зелені свята. Після Зелених свят вінок вішали над дверима, щоб злі сили не могли пройти в будинок.

Часник використовували від злих сил. Для цього по кутах хати вішали на нитку зубки часнику, його також клали в вінок молодої – щоб ніхто і ніщо не мішало будувати сім’ю молодим.

Осика слугувала захистом для худоби, вона відлякувала відьом. Брали невелику гілочку і ставили в огорожі, які були на подвір’ї. Вербу використовували на Вербний тиждень перед Великоднем. З неї робили спеціальний настій, яким лікували хвороби та вроки.

Калину вплітали у весільні вінки, гілками прикрашали весільний коровай. Була ще одна традиція, ставити гілки на стіл коло молодят, щоб їх кохання було вічним.

Писанки

Здавна яйце вважали символом Сонця і початку нового життя. Візерунки, які наносили на писаки символізували Світ, Сонце та безкінечність життя. У християнські часи люди прикрашали писанки зображенням хреста, зелені, яка буяє навесні.

Писанням писанок займалися тільки жінки та дівчата. Вважалося, що розмальовування писанок дівчатам приносить щастя в шлюбі, а жінкам народити дитину. Розмальовану писанку зберігали в потайному місці до наступного Великодня. Стару не викидали, закопували в землю.

Писанка супроводжувала людей на всіх життєвих етапах: щоб дитина мале добре здоров’я потрібно було покласти писанку до купелі.

Фермери кидали писанку у ріллю, щоб врожай був гарним. Коли будували нову будівлю, то у кожному кутку клали писанку, яка захищала дім від вогню, блискавки та інших примх природи.

Хліб

Хліб символізував затишок рідного дому. З хлібом-сіллю зустрічали та проводжали гостей, батьки завжди благословляли дітей під час весілля, з ним хрещені йшли на першу гостину до новонародженої дитини. Також хліб символізував тіло Христа і його не можна було викидати чи відламувати руками.

Вода

Наші предки використовували її не тільки для пиття чи приготування їжі. Вона була символом живого, цілющим джерелом здоров’я. Вважалося, що вода в новій криниці може вилікувати навіть самі сильні хвороби. У ній купали дітей, нею змивали зло з хати. Вода – це символ чистоти, тому плювати в неї було великим гріхом.

Колиска

Важливий і бажаний елемент родинного вжитку. Виготовляли їх тільки з справжніх дерев, наприклад, горіха, ясеня. Чоловік, який займався створенням колисок мав бути щасливим в шлюбі, мати багато дітей.

Кожна деталь колиски була наділена особливою силою. Вішали її до сволоку, до неї клали цілюще зілля, яке оберігало дитя від лихого. Колиску передавали у «спадок» від однієї дитини до іншої. Коли чоловік та жінка були вже в літньому віці, то колиску ставили на горищі і берегли її там. ЇЇ не можна було викидати або палити, бо це гріх.

Піч

Вона була невід’ємним атрибутом української оселі. В наш час досить важко зустріти справжню піч. Піч використовували не тільки для опалення хати, але й в якості сімейного вогнища. Біля неї на зимові свята збиралися та ворожили дівчата, біля палаючої печі сушили дитя після купелі.

За піччю ретельно слідкували господині, вони обмазували її, білили. Дуже часто піч оздоблювали візерунками, які додатково захищали дім від злих сил.

Обереги у Кропивницькому в теперішній час

В наш час кожна людина може подивитися на багато оберегів, які використовували раніше наші пращури. Різні заходи проводять в Кропивницькій бібліотеці ім. Д. І. Чижевського. Кожного року перед важливими святами, наприклад Різдвом, Великоднем та іншими в бібліотеці проводять майстер класи, виставки. Кожен містянин має змогу їх відвідати безкоштовно.

.,.,.,.