На тлі багатьох гострих соціальних питань тема домашнього насильства на законодавчому рівні обговорюється з інтенсивністю, яка залишає бажати кращого. Проте, створення спеціальних департаментів та мобільних бригад реагування по регіонах свідчить про поступове наближення суспільства до нульової толерантності стосовно насильства. Кіровоградська область не є виключенням; в самому Кропивницькому та районних центрах нові поліцейські підрозділи злагоджено діють з соціальними службами та карною системою. У статті детально обговоримо, де саме та яким чином жертва домашнього насильства може отримати захист та підтримку. Більше на kropyvnychanka.com.

Розвиток регіональних інститутів правозахисту від домашнього насильства

Сумна статистика свідчить, що кожний десятий дзвінок по номеру «102» поступає з приводу насильства в сім’ї. Про це розповідає заступник начальника відділу превенції Кропивницького відділу поліції Олег Петров. За словами правоохоронця, частота таких випадків спровокувала певні реакції на законодавчому рівні. Саме тому 17 вересня 2019 року в Кропивницькому почав діяти перший правоохоронний підрозділ «Поліна», працівники якого займаються виключно тими викликами, які надходять з приводу домашнього насильства. Майже 80% випадків – злочинні дії щодо жінок. Така статистика змушує регіональних медійників виносити обговорення теми насильства над жінками на широкий простір.

Весняна сесія Кропивницької міської ради 2021 року стала визначальною для багатьох кропивничан та жителів регіону, які систематично страждають від насильства в родині. Депутатським голосуванням було прийнято рішення про створення в обласному центрі спеціального притулку для людей, чиї умови проживання у власних родинах визнані правоохоронними органами як неможливі.

Притулок для жертв домашнього насильства у Кропивницькому

Володимир Лєбєдєв – не байдужий до болючої теми громадянин, який вирішив власним коштом облаштувати тимчасовий притулок для людей, котрим нікуди подітись в критичній ситуації. За його словами, в обласному центрі Кіровоградщини має бути місце, куди в будь-який момент може звернутися кожен, кому потрібна нагальна допомога. Аби облаштувати приміщення, меценат разом зі співгромадянами вклав понад п’ять тисяч доларів в покупку окремого будинку по вулиці Преображенська. Ініціатори проєкту обіцяють облаштувати приміщення так, щоб одночасно там могли перебувати дві сім’ї з дітьми. Володимир Лєбєдєв наголошує, що такий притулок не можна розглядати як постійне житло. Але максимальні терміни перебування там поки що не визначені. Люди, які стали жертвами насилля і не мають іншого прихистку, зможуть мешкати там від кількох днів до кількох місяців.  

Куди подітися прямо зараз?

Для багатьох кропивничанок це питання стає вирішальним у дилемі «звертатися за допомогою до правоохоронних органів чи ні?». Перспектива залишитись без даху над головою, особливо в холодну пору року, лякає жінок більше, ніж приниження та побої. 

Надія – 56-річна мешканка Компанівського району, що на Кіровоградщині. У селі, де вона проживає, її родина вважається зразковою. За словами жінки, вона має трьох дорослих синів, які живуть окремо, добре забезпеченого чоловіка-фермера, друзів і кумів, батьків та свекрів, які проживають у тому ж самому населеному пункті. Але за допомогою звернутись ні до кого. По-перше, ніхто просто не повірить, що товариський і шанований громадою чоловік Надії майже щодня б’є її. По-друге, пересидіти кілька днів чи тиждень у родичів – не вихід. Все одно доведеться повертатись додому, де ситуація тільки ускладниться.

Саме таким людям раді допомогти спеціалісти Кропивницького обласного центру соціально-психологічної допомоги. Як повідомляє директорка центру Яна Ковальова, лише з десяток жінок за рік наважуються звернутись до організації з проханням забезпечити тимчасовим дахом над головою. Значно більше кропивничанок приходять на денні консультації, адже на базі центру працюють юристи та психологи. Організація знаходиться за адресою вул. Короленка, 50. Працює цілодобово, тож жінки, які потребують термінової допомоги, можуть приїхати у будь-який час або зателефонувати за номером 0522 274 236.

На території центру облаштовані жіночі та чоловічі кімнати, в яких є все необхідне для комфортної ночівлі. Але жертви домашньої агресії тут не лише ночують, а й знаходяться цілодобово. Спеціалісти організації дбають про те, щоб жінка, яка звернулась за допомогою, отримала всі необхідні консультації та була задіяна в творчій роботі, що допомагає відволікатися від важких думок.

Для тих, хто тікає від агресора разом з дитиною

Центр соціально-психологічної допомоги не має змоги прийняти жінок з дітьми, адже умови передбачають розміщення лише дорослих осіб. Але вихід є. Жінка, яка втікає від домашнього насильства разом з сином чи донькою, може оформити дитину до спеціального центру дитячої психологічної реабілітації, працівники якого потурбуються про неповнолітніх.

 Є альтернатива – обласний Кропивницький центр матері та дитини, де можуть прийняти вагітних жінок та молодих мам з дітьми віком до півтора року. Не варто хвилюватися вагітним на пізньому терміні, адже для них тут облаштовані спеціальні умови та є професійний нагляд медичних працівників.

Якщо жінка, яка є жертвою домашньої агресії, щойно народила дитину і боїться забирати її додому, центр матері та дитини надає можливість стаціонарного проживання терміном півтора року. Про це інформує директорка закладу Інна Жолоба.

Кропивничанки, які потрапили в складні життєві обставини, можуть розраховувати на соціальну допомогу, медичну, психологічну та юридичну підтримку. Зокрема, завдання щодо відновлення втрачених документів та збір відповідних паперів на отримання грошової допомоги візьмуть на себе працівники закладу.

Види домашнього насильства над жінками

Щодо різновидів такого злочину надала роз’яснення Олена Жеребенко – адвокат із Кропивницького. В ефірі місцевого телеканалу «Вітер» пані Олена пояснила, що насильство в сім’ї за Кримінальним Кодексом України поділяється на три види: фізичне, психологічне та економічне. Нормативна база дає вичерпне визначення щодо трьох видів насильства, проте у судовій практиці неформально виділяють ще один різновид – сексуальне насильство.

Під фізичним насильством слід розуміти будь-які дії, що спрямовані на вчинення фізичного дискомфорту жертві злочину. Юридична норма під таким видом насильства розуміє побиття, ляпаси, стусани, штовхання, мордування голодом, обмеження волі (примусовий домашній арешт), тілесні ушкодження різних ступенів тяжкості, а також смерть. З появою у Кропивницькому спеціального підрозділу поліції відсоток злочинності такого виду став нижчим, проте, як говорить Олена Жеребенко, багато жінок продовжують потерпати від інших видів утисків.

Зокрема, надзвичайно складно контролювати відсоток економічних чи сексуальних злочинів в сім’ї. Часто доводиться чути про випадки, коли чоловік відмовляє жінці в фінансовому забезпеченні, або взагалі відбирає зароблені нею кошти. Про чоловічий абьюз все частіше стали говорити на жіночих форумах. Такий вид поведінки розглядається суспільством як своєрідний психічний розлад чоловіка. Та більше це явище обговорюється не в юридичних колах, а серед подруг чи під час вебінарів по психології. До правоохоронних органів з приводу фінансових утисків жінки звертаються не часто. Як правило, з такими скаргами до правозахисників приходять лише в тих випадках, коли рівень життя стає зовсім нестерпним.

Економічне насильство над жінкою передбачає не тільки позбавлення фінансів, але і доступу до нормальних умов життя, заборону користуватися водою та електроприладами, звичними послугами, споживати їжу, навчатися, приходити в спільне житло або залишати його межі.

Газлайтинг як особливий вид насильства над жінкою

В суспільстві про газлайтинг заговорили порівняно недавно, але залишити його поза увагою не можна.  З цього приводу в ефірі місцевого телеканалу розповіла багато цікавого Анна Іващенко, провідний психолог відділу соціальної роботи Кропивницького міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Якоюсь мірою газлайтинг можна віднести до психологічного насилля, але за наслідками іноді доречно кваліфікувати як фізичне. За словами психолога, газлайтер – це той, хто здатен довести жертву до божевілля чи навіть смерті за допомогою одного лише психологічного впливу. Газлайтери діють обережно і продумано, адже розуміють, які наслідки може мати звернення жінки до правоохоронних органів. На відміну від звичайного фізичного насильства, до якого призводять спалахи агресії на побутовому ґрунті, злочинники-аб’юзери, в переважній більшості випадків, чудово контролюють свій емоційний стан і здійснюють лише виважені кроки.

Антоніна – 43-річна кропивничанка, яка наважилась на відверту розмову з психологом лише через два роки після розриву відносин з тираном-маніпулятором. За словами жінки, навіть після розлучення вона тривалий час боялася ходити по вулиці сама, відповідати на дзвінки з незнайомих номерів, та особливо – говорити про кривдника. За шість років спільного життя Антоніна жодного разу не звернулася до правоохоронних органів, хоча той факт, що вона – жертва домашнього насильства, усвідомила вже через пів року після весілля.

«Річ у тім, що з юридичної точки зору мені не було на що жалітися», – говорить Тоня.

Кривдник і справді будував свої маніпуляції таким чином, що жертва завжди відчувала вину. Свідомо розірвати замкнуте коло кропивничанка так і не змогла. Чоловік сам подав на розлучення, коли дружина була доведена до тяжкої депресії.

«Подивись, на кого ти перетворилася! Такою ти мені не потрібна!» – з цими словами тиран залишив колишню дружину, яка згодом почала приймати «важкі» антидепресанти.

Чому жінки не звертаються по допомогу вчасно?

Думку з цього приводу має Інга Дудник, виконавчий директор міської організації «Територія успіху». Причиною замовчування фактів насильства пані Дудник вважає страх «підставити» чоловіка, який обіймає високу посаду, сором перед знайомими, сумніви щодо фінансового забезпечення у подальшому житті. В одному з ефірів на регіональному телеканалі «Вітер» Інга говорила про те, чому українським жінкам і кропивничанкам зокрема так страшно залишитись без чоловіка. Річ у тім, що коли мова заходить про розлучення, у жінки спрацьовує генетична пам’ять. Мама, бабуся, а може й прабабуся, втрачаючи чоловіків за різних обставин (війна, епідемії, партійні чистки) розповідали молодій жінці по те, як важко самотужки виховувати дітей. Відтак у неї сформувались чіткі підсвідомі переконання, такі як: «без чоловіка я не виховаю гідного сина», «дітям потрібен батько», «сама я не впораюся з комунальними витратами, не влаштую дітей на навчання, не зможемо нормально прохарчуватися». Такі переконання змушують жертв терпіти домашню агресію.

Анна Іващенко додає ще один цікавий висновок до слів своєї колежанки. Виявляється, чим вищим є соціальний статус подружжя, тим нижча ймовірність, що жінка звернеться до правоохоронних органів чи соціального працівника. Так вона ніби виставить посміховиськом чоловіка, якого поважають в суспільстві. Навіть якщо жертва насильства викликає поліцію, це не дає їй ніяких гарантій, що наступний спалах агресії не призведе до ще гірших наслідків. «Кривдник відходить за двісті метрів від будинку, чекає, поки поїдуть правоохоронці, потім повертається додому ще більш агресивним», – говорить Анна.

Ольга Тараненко – психолог з Кропивницького, якому часто доводиться працювати з жертвами домашнього насильства. Спеціалістка зазначає, що під час сварки у жінки не завжди є змога викликати поліцію. Коли акти відкритої агресії минають, співмешканці ніби приходять «в себе», миряться, іноді їм навіть може здаватися, що вони все ще кохають один одного. Після такого примирення, певна річ, жінка не піде наступного дня до відділку писати скаргу.

Як попросити про допомогу під час сварки?

Ольга Жеребенко радить жінкам, які систематично потерпають від домашньої агресії, користуватися спеціальним мобільним застосунком для виклику поліції (My Pol). Ще краще – мати в телефоні додаток, який автоматично налаштований на виклик спеціального поліцейського підрозділу, що займається виключно справами домашнього насильства. Крім того, якщо злочинні акти повторюються час від часу, жінка радить придумати кодові слова чи сигнали для спілкування з сусідами, які в разі необхідності викличуть поліцію.

Що робити далі

Якщо акт агресії вже стався, правоохоронці радять не зволікати та звернутися до центру надання безоплатної правової допомоги, де кропивничани та мешканці області отримують первинну консультацію, а за потреби – користуються послугами адвоката. Проте, щоб процес розв’язання проблеми був комплексним та результативним, жертва агресії повинна фіксувати докази злочинів проти себе різноманітними доступними засобами. У цьому випадку, як повідомляють кропивницькі юристи, домашні аудіозаписи, фото та відеоматеріали є доказами, що мають юридичну силу. Окрім того, якщо є можливість, потрібно заздалегідь домовитися з сусідами про фіксацію ознак злочину.

Юридична сила захисного припису

«А що зробить поліція?», – такою була думка мешканки Новоукраїнського району Оксани, яка два роки терпіла систематичні домашні побої. Але страх щодо бездіяльності представників правоохоронних органів є безпідставним. На виклик виїжджає оперативна група, до якої входять представник служби дільничної поліції, співробітник управління патрульної поліції та співробітник ювенального відділу. На місці виклику складається протокол про адміністративне правопорушення на підставі статті 173.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Агресор, який чинить домашнє насильство, отримує терміновий заборонний припис, в рамках якого втрачає право спілкуватися з жінкою, а в деяких випадках – перебувати на території помешкання (навіть якщо це його чи спільний будинок). У разі порушення умов припису існує загроза адміністративного арешту. За систематичне вчинення домашнього насильства кривдник може бути позбавленим волі на визначений судом термін.

Домашнє насильство над жінками – гостра проблема, про яку не можна мовчати. Знання про те, як захистити себе в межах українського законодавства є дієвим інструментом для мешканок Кіровоградщини, які стали жертвами домашньої агресії вперше чи є ними систематично.