Українське весілля завжди супроводжувалося пишністю, дотриманням безлічі народних традицій. Молодята готувалися до цієї важливої події в житті задовго до самого весілля. Варто зазначити, що кожна традиція несла в собі сакральне значення. Наприклад, наречену одягали виключно в коморі, при цьому потрібно було співати спеціальні пісні, які притягували удачу, щастя в сімейному житті.

Підготовка, так і весілля було справжнім унікальним дійством. На початку ХХ століття в якості весільного вбрання використовували найчастіше вишиванки, які майбутня наречена вишивала сама. Тобто костюм нареченого складався з: вишитої сорочки, жакету, класичних штанів зшитих з чорної тканини. Наречена одягала довгу спідницю світлого кольору і вишиванку, або ж робила плаття-вишиванку. Більше на kropyvnychanka.com.

Найперше – це вінчання

Обряд проводився в церкві. В значенні наших предків він з’єднував молодих в одну сім’ю. В Кіровоградській області було прийнято, щоб наречений приїжджав до майбутньої жінки додому, викупляв її у свідків.

Біля воріт будинку нареченої молоді хлопці зупиняли свиту нареченого і вимагали від нього викупу майбутньої жінки. Він повинен був дати їм в якості викупу ту суму грошей, яку прохали хлопці.

На порозі будинку нареченого чекала наступна перешкода зроблена дружками молодої. Вони найчастіше в якості розплати прохали щось солоденьке: калачі або коржики. Наречений не міг сидіти біля своєї нареченої, якщо не викупив місце. Цей процес контролював брат, якщо брата не було, то його роль міг виконати будь-який хлопець з сусідів. Заплативши викуп і йому наречений займав вільне місце поряд з майбутньою дружиною. Далі їх благословляли батьки дівчини і після чого всі відправлялися до церкви.

Варто зазначити, що весільна компанія нареченого повинна складатися с непарної кількості людей, найчастіше це були близькі родичі. Бралася непарна кількість, бо наречена повинна скласти пару нареченому.

Вінчання проводилося досвідченим священником. Молодята могли самі обирати ту церкву, яка їм найбільше подобалася. Після вінчання всі гості і новоспечена сім’я їхали святкувати, це робили або у нареченого вдома.

Весільні подарунки

Після першої чарки за щастя молодих починалося одарювання. Батьки хлопця дарували свої подарунки, а батьки жінки свої. Молодята також повинні віддячити за виховання своїм батькам подарунками.

Молодий чоловік повинен не обдарувати увагою тещу, їй потрібно було купувати червоні шкіряні чоботи, сестрам жінки – яскраві хустки, а дружкам – різнокольорові стрічки. Вважалося, що таким чином він піддобрюється до всіх близьких своєї жінки, особливо до тещі.

Знаком того, що сім’я нареченої не проти шлюбу доньки була роздача короваю (весільного хліба). Ним пригощали наречених, гостей.

Покриття голови жінки

Дівчину садили на стілець і свахи починали знімати з неї весільний вінок і одягали їй на голову очіпок заміжньої жінки і зверху пов’язували хустку. Цей ритуал означав перехід від дівоцтва до статусу жінки. На цьому закінчувалося життя дівчини в рідному будинку, бо її відправляли жити в дім чоловіка.

Прощання з рідним будинком, батьками найдраматичніша подія свята. Дівчина повинна плакати і співати сумні пісні. За цей час її батьки брали придане, яке готували донці задовго до заміжжя і складали його в віз, який перевозив молодят і придане в дім чоловіка. Там їх зустрічали його батьки з іконою в руках і благословенням.

Вхід в будинок чоловіка, перший день весілля

Жінка мала увійти в дім чоловіка тільки з дотриманням певних традицій. Щоб потрапити до будинку вона повинна перейти через огонь або по доріжці з білого рушника, яку стелили від порогу до столу. Важливо, щоб дівчина прийшла в дім свекрухи з чорною куркою в руках.

Увійшовши до будинку вона повинна поставити курку під грубу. Це вважалося знаком доброї господині і гарних взаємин зі свекрухою. Далі наречених вітали, дарували подарунки і бажали гарної долі.

Важливим обрядом весілля була перша шлюбна ніч. Ложе для новоспеченої сім’ї робили в коморі. Туди ставили ліжко, його облаштовували новою постіллю і хрестили три рази. Вважалося, що комора – це найкраще місце де, пара може побути на самоті один з одним.

Другий день весілля

На другий день запрошували тільки одружені пари, які прожили в шлюбі довгий час. Найперший ритуал, який повинна зробити жінка – це «биття каші». Для цього брала новий горщик, який подарували на весіллі і варила в ньому крупу, рис, пшоно. Далі цей горщик з кашею розбивався, залишком пригощала бажаючих, решту висипала собі в фартух. Це для того, аби у пари були здорові діти.

Гості ходили по селі, співали пісні, жартували. Крім того, вони вбиралися циганами і просили у сусідів молодят курей, гроші на майбутнє сім’ї. Через тиждень після проживання разом, новоспечена сім’я йшла в гості до батьків дружини, збирати придане, яке батьки збирали все життя. Молодих зустрічали святковим веселим гулянням.

Де в Кропивницькому та області подивитися на весілля ХХ століття?

В Кропивницькій етнолабораторії «Баба Єлька» зберігаються фотографії та деякі речі весілля ХХ століття. Всі вони потрапили сюди завдяки експедиціям, які команда виконувала в селах і містах Кіровоградської області.

Крім того, в Олександрійському міському музейному центрі відкрили фотовиставку «Весільні світлини». Тут можна дивитися на 100 світлин, на яких зображено традиційне весілля у Кіровоградській області, окрім фото в музеї виставлені на огляд весільні сукні й автентичні вбрання.