Владимирова Валентина Харлампіївна – це жінка, яка вклала душу в акторську майстерність, та заслужила повагу людей в часи СРСР. Все життя Валентина віддала на відточення акторського вміння і знялася в великій кількості кінострічок. Завдяки старанності і наполегливості вона змогла добитися слави, в СРСР кожна третя людина обожнювала фільми з участю цієї акторки. Більше на kropyvnychanka.com.

Дитинство і юність

Народилася 22 листопада 1927 року в селі Василівка Кіровоградської області. Проживання в селі було дуже тяжким. Батьки дівчинки прості селяни, які звикли до роботи, тому змалку навчали дівчинку праці на полі. Валентина допомагала батькам обробляти землю, будувати, доглядати за коровою, курми.

Після закінчення німецької-радянської війни Валентина вступила до Харківського інженерно-економічного інституту. Вчилась в ньому 3 роки, після чого переїхала до Москви і вступила до Всесоюзного державного інституту кінематографії. Під час навчання дівчина вже починала грати в драмах. Закінчила заклад у 1955 році.

Творчість

Відразу після випуску з університету дівчина пішла працювати в Театр-студію кіноактора. На гарну, талановиту дівчину звернув увагу відомий режисер Довженко, він запропонував їй знятися в своєму фільмі «Поема про море». В цій стрічці Валентина обрала роль матері чотирьох дітей – Марію Кравичну.

В кожній стрічці Владимировій діставалися ролі в яких потрібно було займатися господарством, дивитися за дітьми. Жінка з великим хистом грала ті ролі, які були їй запропоновані, в кожну з них вона вкладала частину своєї душі.

Особливий дебют акторки був у 1955-1991 роках. Знялася в ряді картин українських кіностудій ім. О. Довженка та Одеської: «Вогонь», «Всього три тижні», «Пора літніх гроз», «Летять журавлі», «Білий Бім чорне вухо» та багато інших.

«Білий Бім чорне вухо» інцидент

Коли на екрани вийшла ця стрічка, від жінки відверталися знайомі, зустрівши її на вулиці, всі удавали, що не помічають її. Фанати, які ще вчора потискали руки актрисі, а тепер проклинали її. Для жінки це стало великим потрясінням. Пройшов час, і люди зрозуміли, що Валентина просто виконувала свою роль в стрічці.

В фільмі акторка виконувала роль злої сусідки Івана Івановича, яка не любила собак і постійно наказувала.

Особисте життя

Зі своїм чоловіком Валентина познайомилася на останньому курсі навчання. Валерій Владимиров – кінооператор. Разом пара прожила близько 40 років. В шлюбі у них народилася дочка Оксана.

Валентина і Валерій любили одне одного, до кінця своїх днів пара була нерозлучною.

Останні роки життя

В останні роки життя Валентина інколи жалілась друзям, що прожила життя даремно. В 1991 році під час великого кризу вона пішла з театру на пенсію. Негадано її чоловік потрапив в автокатастрофу. На фоні стресів і переживань у акторки стався інсульт.

Доля склалася так, що чоловіка врятувати не вдалося і він помер. Після його смерті акторка переїхала з великої, просторої квартири в невеликий будинок. Жінка до останнього дивилася сама за собою. Вона ходила далеко по воду, колола дрова, стала простою селянською жінкою, тою, якою була з дитинства. Часто до неї в гості приїздили її друзі, колеги.

Були й такі, які говорили, що талановитій людині не йде, так жити, але вона відповідала, що їй подобається тиша і спокій, які вона отримувала на самоті.

На початку весни 1994 року сусіди знайшли Валентину в її будинку мертвою. Вона сиділа за столом і немов читала газету, яка була розгорнута перед нею. Точна дата смерті нікому не відома, бо тіло виявили через кілька місяців.