Як колись ставали повіями: Історія першого в Єлисаветграді будинку розпусти

Статистика говорить, що у 1914 році майже половина місцевих юнаків ставали чоловіками після візиту до повії. Цю “професію” на той час освоїло багато дівчат. Їх було кілька категорії – вуличні та ті, які жили в будинках розпусти постійно. На вулицю виходили «працювати» або новачки, що не освоїли нову професію, або, навпаки, досвідчені. Друга категорія рахувалася більш престижною, тому пройти конкурс і попасти в престижний бордель було не просто. Більш детально про цю сторону життя Єлисаветграду у нашому матеріалі на сайті kropyvnychanka.com

Якими були будинки розпусти

Чоловіки, які мали гроші найчастіше ходили до легального будинку розпусти. Досить легко було знайти дорогий, фешенебельний варіант, де задовольняли різні забаганки і фантазії. Також були і мерзенні брудні притони. Туди частіше за все ходили представники кримінального світу. 

Повіями працювали селянки, міщанки. Такі жінки не вміли поговорити з чоловіком на різні теми, не знали, як поводити себе. Повії були релігійними тільки в побутовому сенсі слова. Вони не приймали гостей на великі свята, такі як Великдень, інколи задавали питання, чи є у чоловіка хрест. Зрідка в таку професію подавались представниці дворянства або просто інтелігентні дами, але це були швидше винятки. Саме тому ціни на проведення ночі з інтелігентною повією були значно вищими. 

Клас такого будинку залежав від рівня сервісу. 

В кожному класі були:

• свої сексуальні витребеньки,

• жінки різного рівня інтелігенції,

• гарні вбрання працівниць, 

• вина та закуски. 

Борделі першої категорії запрошували гостей в гарні кімнати. Їх зустрічали робітниці з блискучими кільцями та браслетами. Будинки другої та третьої категорії були бідними. В кімнату клали солом’яний матрац, жорстку подушку та запрану ковдру. 

Речі, які не дозволяли робити в будинку розпусти

Заклад повинен був бути серйозним. На ньому не було жодної нічної вивіски, відстань від шкіл, училищ була дуже великою. Всередині будинків ставили піаніно на якому постійно грав музикант. Це для того, щоб чоловіки могли розслабитись, відпочити. 

Правила борделів у 1844 році затвердив міністр внутрішніх справ Російської імперії. В них йшлося, що відкриття будинку можливе тільки з дозволу поліції. Дозволи на відкриття видавали тільки жінкам, яким виповнилось 30 років. У борделі працювали повнолітні особи. 

Ліжка  були відділені невеликими перегородками. Було заборонено прикрашати будинок портретами царів. У неділю було заборонено приймати відвідувачів до закінчення Божої Служби. Чоловіків, яким не виповнилось 18 років та вихованців навчальних закладів, не пускали до борделів. 

Життя повії на той час

Повії були не просто жертвами, вони складали особливий розряд суспільства. Якщо жінка мала бажання займатись цією справою, то вона ставала на облік до поліції, де здавала свої документи, та отримувала жовтий квиток. 

Повіям взагалі забороняли ходити до міста. За вимогами мережі закладів, щоб у клієнтів не виникала нудьга, дами ходили з одного закладу до іншого по декілька разів на рік. Доходи повій були порівняно високими. На початку століття недорога повія отримувала кожен місяць 40 рублів, в той час, як працівниця на фермі 10-15 рублів. 

Держава активно контролювала цей вид трудової діяльності. Була створена жорстка систему медичного та поліцейського нагляду за такими жінками.

Будинок розпусти в Єлисаветграді на Бериславській вулиці

Цей будинок належав купцю Максиму Соловйову. Хто був його автором проекту, у яких роках його збудували – не ясно. Перший поверх магазину орендували під магазини, на другому було відділення банку. На третьому поверсі мешкав власник, управитель відділення. 

Про те, що в цій будівлі був будинок розпусти говорить справа знайдена в Державному архіві датована 1911 роком. У ній є інструкція діяльності Комітету, яка затверджена Херсонським губернатором. У Єлисаветграді заклад для побачень відкрили на крайній вулиці Бориславській, яка знаходилась далеко від центру. 

В середині будинку була своя атмосфера. Вивіску для номерів робили на білому фоні. Писали золотими літерами і вішали її над головним входом. У кожній кімнаті було залізне ліжко, шафа, стільці, умивальник, лампа, рушники. На вікна вішали цупкі штори, які не пропускали світло. Номера були відкриті з другої години дня до 10 години наступного ранку. Під час відпочинку гості закладу повинні були себе вести скромно.

З цього можна зробити висновок, що люди в той час мали можливість та любили відпочити і провести вечір в компанії гарної дівчини. 

.,.,.,.